Домашня робота учнів - особливий вид індивідуальної самостійної роботи, який проходить без керівництва вчителя. Домашня навчальна робота привчає дітей до самостійності, до подолання труднощів, вчить планувати час, виховує почуття відповідальності, ініціативу і активність школяра, створює сприятливі умови для поглиблення знань, розвитку здібностей та інтересів.

              Щоб домашня робота була ефективною необхідно створити для цього сприятливі умови. Розглянемо фактори, які впливають на успішність виконання домашньої роботи. Їх можна розділити на дві групи: зовнішні і внутрішні.

 

До зовнішніх факторів відносяться:

​

• правильний режим роботи;

• обладнання місця для занять;

• визначення оптимального порядку приготування уроків.

 

До внутрішніх факторів відносяться:

​

• уміння регулювати власну поведінку;

• вміння швидко включатися в роботу.

​

Відповіді на запитання, з якими найчастіше зустрічаються батьки

​

1. Як посадити дитину за уроки.

 

             Почнемо з уміння регулювати власну поведінку. Практика показує, що батькам не завжди вдається впоратися з вихованням у дитини в дошкільний період довільності поведінки і що у багатьох випадках труднощі, з якими вона стикається в поцесі навчання, викликаються якраз цією обставиною. У школі все дуже просто. Вчитель повністю управляє навчальним процесом, діяльністю учня. Інша річ вдома. Тут не керує поведінкою школяра так, як це робить учитель у класі. Всі необхідні «команди» учень повинен віддати собі сам. А він часто або не знає цих «команд» або не вміє, віддати їх собі, або не вміє виконувати їх. Отже, навчити дітей вчитися – значить навчити їх організовувати свою зовнішню поведінку. Важливо виробити в дитини звичку швидко перемикатися з однієї справи на іншу; відокремлювати вільний час від часу, коли вона зайнята чимось серйозним; не дозволяти дитині ігнорувати вказівки; привчати робити все необхідне з першого нагадування. Після цього давати дитині самостійні доручення, а вже пізніше переводити їх у постійні обов'язки. Ці обов'язки дитина повинна мати як в школі так і вдома. Звичайна батьківська омана, що крім навчання у школяра не повинно бути інших справ. Дитина, яка має обов'язки, звикає цінувати час, планувати свою діяльність, приступає до справи без зволікань і добивається добрих результатів.

1. ​

Велику роль в організації навчальної праці школяра відіграє режим дня. Здавалося б, чи не все одно, в який час дитина готує уроки, аби завдання були ретельно виконані. Однак це далеко не так. Спеціальні дослідження, проведені в початкових класах, показали що, як правило, відмінники і хорошисти мають твердо встановлений час для занять. Виховання звички до систематичної роботи починається з встановлення твердого режиму занять, без якого не можуть бути досягнуті серйозні успіхи в навчанні. Ось чому сідати за уроки треба завжди в один і той же час. Спочатку це потребує певних зусиль з боку школяра, але поступово виробляється звичка. Добре відомо, що школяр, який звик займатися в один і той же час, не тільки відчуває наближення цього часу, але, більш того, у нього з'являється до цього часу усвідомлене або неусвідомлене прагнення до розумової роботі. Що, безсумнівно, впливає на якість виконуваної роботи.

​

1. Входження в роботу.

Одне з важливих правил приготування уроків полягає в тому, щоб починати роботу негайно. Чим довше людина відтягує початок роботи, тим тривалішим буде період «втягування» або «входження». Тому, навчаючи дітей, як вчитися, важливо привчати їх, приступати до справи відразу, без розкачки з перших днів перебування в школі. Якщо цього не зробити, то при глибокій занедбаності завдання стають важкими і неприємними, навчання перетворюється на відбування важкої повинності, втрачається інтерес.

1. Місце для занять.

Розглянемо ще один важливий момент, якому батьки часом не надають значення. Мова йде про те, що школяр повинен мати постійне місце для занять, що повністю відповідає санітарно-гігієнічним вимогам. Добре організоване робоче місце налаштовує учня на серйозну роботу, скорочує період «входження» в неї. Час, що відводиться для домашнього завдання, складає в 1 класі (2 півріччя) - 1:00, у 2 класі - 1,5 години, в 3 і 4 класі - 2 - 2,5 години. Паузи повинні становити 10 - 15 хвилин, через кожні 30 хвилин роботи.

​

1. У якому порядку вчити уроки.

 

               Багато суперечок викликає запитання: «У якому порядку робити уроки?», «З чого слід починати: з усних чи письмових завдань, важких або легких, цікавих або нудних?» Відповісти на ці питання нелегко, насамперед, тому, що не існує, і не може бути єдиного порядку приготування уроків, раціонального для всіх школярів. Зазвичай в початкових класах вчитель рекомендує починати приготування уроків з письмових завдань, а потім переходити до усних завдань. Для учнів 1 та 2 класів така рекомендація буває виправданою, оскільки діти ще не звикли до тривалих навчальних навантажень і швидко втомлюються. Тому цим учням приготування уроків слід починати з найбільш важких завдань, тобто письмових.
Як же привчити дитину самостійно оцінювати труднощі виконуваної роботи? Для початку нехай сам школяр спробує розташувати за ступенем труднощів задані на сьогодні уроки, а після того як вони вивчені, подивитися чи згоден він сам зі своєю попередньою оцінкою труднощів. Коли він навчиться це робити більш-менш безпомилково, він повинен визначити, які з досліджуваних у школі предметів йому виконувати легше, а які важче. Навчившись зіставляти труднощі різних шкільних предметів, учень буде вже в змозі уявити собі складність заданих на сьогодні уроків.

​

1. Формування контролю.

Необхідно довести до свідомості дитини одну просту істину: тільки повторюючи урок самому собі, друзям, батькам, можна переконатися, вивчив ти його чи ні. Інакше кажучи, показати контролюючу функцію повторення. Привчайте  дітей в початковій школі весь час порівнювати свою роботу зі зразком. Чим раніше зрозуміє школяр необхідність постійного самоконтролю, тим краще. Батьки часто припускаються помилки, беручи на себе більшу частину контролю над виконанням домашнього завдання. Безумовно, на перших порах подібна допомога необхідна. Але, надаючи її, дорослі повинні весь час пам'ятати, що головна мета полягає в тому, щоб всього цього поступово навчити саму дитину. В іншому випадку дитина не відчуває відповідальності за погано виконане завдання, не проявляє самостійності.

 

     Рекомендації батькам:

​

1. Домашнє завдання виконати легше і швидше в той день, коли його задали.

2. Корисно спробувати робити уроки рано вранці, навіть якщо діти навчаються в першу зміну.

3. Багатьом учням корисно читати матеріал підручника до того, як його пояснить вчитель.

4. В учнів молодших класів корисно перевіряти результат: виконання уроків: прослухати вірш, переказ вивченого матеріалу, переглянути письмову роботу і т. п. Необхідно мати на увазі, що перевірка результатів домашньої роботи школярів – це справа вчителя. Але батьки не можуть ставитися байдуже до того, що їхній син або дочка недбало, наспіх виконують домашні завдання і поспішають на вулицю. Треба перевіряти якість виконання учнем домашніх завдань і тим самим привчати його працювати акуратно і сумлінно.

 

                                 Як же допомагати добре вчитися учням старшої і середньої школи?

 

          Створення нормальних умов для виконання домашніх завдань. Перш за все необхідно забезпечити дітей підручниками та шкільним приладдям (зошитами, олівцями, ручкою і т. п.). Слід також відвести школяреві постійне «робоче місце», де б він міг готувати уроки. Якщо дозволяють умови, потрібно обладнати окремий «куточок школяра».

Щоб привчити учнів до зосередженої, напруженій праці, під час приготування уроків слід дотримуватися тиші в кімнаті. Компьютер, телевізор, радіоприймач треба вимкнути.

Необхідно також привчати дітей до дотримання гігієни розумової праці під час виконання домашніх завдань. Потрібно стежити за тим, щоб через 40-50 хвилин школярі влаштовували перерви на 10-15 хвилин. Слід привчати школярів частіше провітрювати кімнату, де вони займаються, так як чисте повітря – головна умова підвищення працездатності. Не можна дозволяти їм займатися лежачи або читати під час їжі. Всі ці на перший погляд дрібниці серйозно впливають на якість домашніх навчальних занять школярів.

​

          Треба вимагати від дітей, щоб їх підручники, зошити та інші навчальні приналежності були підготовлені для школи з вечора. Виконання цієї вимоги допоможе виробити у дітей акуратність і чіткість.

В окремих випадках батьки можуть надати допомогу і в приготуванні уроків.

У родині можна іноді спостерігати дві крайності: деякі батьки виявляють повне невтручання в навчальні заняття своїх дітей. «Це справа школи, вчителів», - міркують вони і не надають допомоги навіть у тому випадку, якщо діти мають потребу в ній і якщо батьки в змозі надати цю допомогу. Інші батьки, навпаки, надмірно опікують а іноді самі виконують за дітей домашні завдання. І в першому і в другому випадку батьки чинять неправильно.

​

          Домашні завдання розраховані на самостійну роботу школярів. Але батьки не можуть байдуже ставитися до того, як їхні діти виконують уроки.

Важливо щодня контролювати виконання домашніх завдань. Треба поступово привчати дітей до самостійної роботи. Якщо учень навчиться працювати організовано і добре, потреба в повсякденному контролі за якістю, виконання домашніх завдань відпаде.

​

          Бувають випадки, коли школяр зустрічає утруднення при виконанні домашніх завдань (не виходить задача, незрозумілий сенс якогось слова, незрозумілий зв'язок між окремими подіями чи явищами і т. п.). Батьки або старші члени родини можуть і повинні допомогти дитині. Потрібно запропонувати школяреві подумати і спробувати самому ще і ще раз вирішити важке завдання і тільки після цього допомогти йому.

Іноді батьки погану успішність своїх дітей намагаються пояснити їх нібито слабкими здібностями. В дійсності низька успішність, як правило, пояснюється відсутністю у школярів працездатності, невмінням працювати. А невміння працювати, в свою чергу, породжує небажання працювати, що призводить до втрати інтересу, легковажному відношенню до навчання. Батьки разом з вчителями повинні виявляти причини, які заважають дітям добре й відмінно вчитися, і усувати ці причини.

Виховання у дітей почуття відповідальності за навчання. Успіх в навчанні багато в чому залежить від виховання і закріплення у дітей почуття відповідальності за свою навчальну працю. Діти не тільки вчаться, а й грають, займаються спортом, відвідують кіно, театри, виконують різні доручення займаються позакласним заняттями, допомагають батькам у домашній праці і виконують іншу работу. Однако серед усіх цих занять найголовнішим є навчальна робота.

Зазвичай після закінчення школи діти мріють про такі професії, які дозволили б їм більше принести користі своїй Батьківщині.

 

           Слід роз'яснювати їм, що для цього потрібно добре і відмінно вчитися, оволодівати знаннями, наукою.

Необхідно привчати дітей долати труднощі в навчальній роботі. Вчитися - це значить трудитися, напружувати свої сили, долати труднощі і перешкоди. На жаль, деякі батьки ставляться до навчання своїх дітей несерйозно. Замість того щоб після повернення дитини зі школи дати їй відпочити, вони дають їй різні доручення, потребують великої напруги розумових і фізичних сил. В результаті діти перевтомлюються і іноді не встигають виконати завдання вчителів.

Батькам треба регулярно переглядати й підписувати щоденники, цікавитися відмітками і поведінкою дітей у школі. Правильне ведення щоденника привчає дітей до акуратності, організованості і порядку. Якщо батьки перестають регулярно переглядати щоденник, діти не записують у них домашні завдання, приховують від батьків погані оцінки.

Необхідно стежити за тим, щоб діти не пропускали без поважних причин занять і не запізнювалися в школу. Навчання дітей в школі проводиться за певною системою і в суровій послідовності. Тому кожен пропущений учнем урок порушує нормальний хід навчання і негативно впливає на успішність. Щоб надолужити пропущене, учневі потім доводиться працювати з великою напругою кілька днів.

​

         Братися за роботу учень повинен в один і той же час, встановлений в режимі дня. Не можна дозволяти дитині готувати уроки відразу після повернення зі школи. Вона повина відпочити, пообідати.

Необхідно стежити за тим, щоб підручники, зошити і шкільне приладдя лежали на своїх місцях, щоб школяр не витрачав марно час на їх пошуки. Не слід допускати, щоб діти безладно розкидали книги і навчальні приладдя.